Колись вони приходитимуть в гості…
Можливо, не так часто, як хотілось,
Бо кожен позлітає в високості,
В чім я не сумніваюсь, бо зуміють.
Колись вони розкажуть про турботи,
Згадавши теплим словом рідний клас,
А я, хоч і в самої є робота,
Для них завжди знайду я вільний час.
Колись вони поділяться думками,
Як жити в світі треба, як – не слід.
Я подумки: "Змінилися з роками…
Дорослі стали, як пішли у світ…"
Колись вони прийдуть із діточками,
Зайшовши скажуть: "Знову ми до Вас".
І подумки: "Я завжди буду з вами"
Їх поведу, як вас, у п’ятий клас.
© Copyright: Світлана Богдзієвич
Свідоцтво про публікацію № 82750
